- напуття
- —————————————————————————————напу́ттяіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
напуття
Смотреть что такое "напуття" в других словарях:
напуття — я, с. Поради, побажання кому небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення … Український тлумачний словник
напутній — я, є. Який містить напуття. || Стос. до напуття … Український тлумачний словник
слово — а, с. 1) Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ( літер ) для… … Український тлумачний словник
настанова — 1) (конкретні поради, рекомендації з боку старшого / досвідченішого, як слід правильно чинити, поводитися в тих / инших випадках); напуття, напучення, напучування (добрі побажання, повчальні слова, поради зазв. перед дорогою / початком якої н.… … Словник синонімів української мови
